Ситуація, викликана пандемією коронавірусу, дійсно тривожна. Залишатися байдужим непросто. Та лише від нас залежить, як саме реагувати на це – мати холодну голову й зберігати спокій чи впадати в паніку.
Сьогодні мозок більшості з нас налаштований на інформацію «а що там з коронавірусом?». Ми регулярно моніторимо новини, відстежуємо статистику, обмінюємося думками в соціальних мережах. Через пандемію коронавірусу багатьох людей охоплює паніка та страх заразитися COVID-19. Як вгамувати відчуття нестримної тривоги?
Хтось, читаючи новини про пандемію, зберігає спокій, а для когось – це джерело наростаючої паніки. З давньогрецької мови «паніка» перекладається як «підсвідомий жах», викликаний дійсною чи уявною небезпекою. Страх перед невідомим – це природна реакція мозку. Захисний механізм, який мобілізовував наших пращурів перед невідомим та допомагав залишитися живими, якщо воно дійсно становило небезпеку. Тривога, що підживлюється страхом, – основа інстинкту самозбереження, схема дії якого залишається незмінною з часів праотців людства.
Каприз в перекладі з французької означає «примха, примха »; по відношенню до дітей примхами називають нерозумні і недоцільні дії, вимоги виконати власне бажання (деколи абсурдне і зовсім не потрібне) наперекір батьківській забороні. Прагнення досягти власної цілі, нехай поки що і беззмістовної, ще не так страшне, як жахливий акомпанемент цього дійства. Як правило дитина, капризуючи, ниє, плаче, кричить, репетує і вимагає. Часом до голосового супроводу додається руховий: дитина може трясти руками, падати, бити ногами або головою. Дитячі капризи і дитячі істерики — два невід’ємних компоненти дитинства, мабуть, немає на світі жодної дитини, яка б жодного разу не вередувала і не влаштовувала істерик.
Зіткнувшись з дитиною, яка день у день намагається отримати незалежність, зберігає і розвиває свою особистість, буває важко зрозуміти, що робити далі. На жаль не має єдиного правила у сфері виховання; найчастіше питання стосуються спілкування і рівноваги.
Дитина повинна бути керованою: вона не повинна ігнорувати все, що корисно для неї. Авторитет, який дозволяє дитині засвоїти основні заборони, пов’язані із соціальним розвитком. Розчарування є необхідним досвідом у підготовці дитини до життя в суспільстві, вона повинна навчитися відмовлятися від негайного задоволення своїх бажань.
Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває – важким, максимально вираженим.
Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, – лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово-психічній напрузі. Можна сказати, що ваше дитя перебуває, у кращому випадку, на межі стресу, а, швидше за все, відчуває його повною мірою.
Криза трьох років, мабуть, відома всім. Її так чи інакше переживає кожна дитина. В однієї вона проходить більш гладко, а в іншої так, що всі сусіди в курсі. Не варто, звичайно, будь-яке відхилення від норми вважати проявом кризи, але й недооцінювати її не можна. Краще вивчити причини, які призводять до розвитку кризи трьох років, і пережити її разом з дитиною з мінімальними психологічними потрясіннями, як з боку дитини, так і з боку батьків.
Чому дорослі так часто кричать на своїх дітей і дають ляпанців?
У більшості випадків це відбувається тоді, коли батьки втрачають терпіння, втомлюються на роботі, відчувають себе в розпачі. Часом вони можуть надавати дитині ляпанців тільки тому, що вже кілька разів повторили їй, що щось робити не можна, а дитина цього поки не зрозуміла. Всі батьки знають, як буває прикро, коли діти їх не слухаються. Але, тим не менш, навіть легкі ляпанці - не вихід із ситуації.
Страх відчувають всі, це нормально. Ненормально бути абсолютно безстрашним — це може погано закінчитись, адже наше вміння боятися — ефективний еволюційний механізм самозахисту.
Чого і чому бояться діти?
Період росту й дорослішання
Є однойменна книга Корнія Чуковського, в якій він зібрав висловлювання дітей цього прекрасного віку. Багато батьків записують за своїми дітьми їхні висловлювання, зберігаючи тривалий час і зачитуючи їх періодично знайомим. Але, якщо нестандартні висловлювання дитини викликають розчулення оточуючих, то нестандартна поведінка лякає і розцінюється негативно. Однак і те, і інше є фазами становлення дитини.